(no subject)

[thurbo]

Задумался, существует ли объективная ценность того или иного художественного произвдения. Не просто "мне нравится" или "моим друзьям нравится" или "эксперты сказали, значит так", а объективная?
А дальше уже "такой-то писатель написал столько-то хороших книг - значит он талант".

А если мы согласимся, что объективных критериев нет и это дело вкуса, то сохранится ли "пространство культуры"? Или тут скорее как с хобби - те, кому нравится Эминеску будут собираться в одном месте, кому нравится Прешерен в другом итд

Comments

[atejist]

Якщо говорити про літературу, то з певною натяжкою можна вважати об'єктивними критеріями логічну зв'язність, оригінальність і доступність для сприйняття. Але все рівно, так чи накше цінність усіх художніх творів зводиться до "сподобалося - не сподобалося".

А "простору культури", чесно кажучи, я взагалі не бачу. Бачу інформаційний простір, напханий чим попало вперемішку. Але це теж суб'єктивна точка зору.

[thurbo]

того ж Яцека Дукая люблять якраз за те, що він складний для сприйняття. А Шевченка - за те, що він зрозумілий усім.

[atejist]

Це який Шевченко зрозумілий? Тарас Григорович? Ага, щасс! )))))))) Дітям у школі він тупо "неїстівний", і багато хто зберігає це шкільне враження на все життя. Може, особисто Вам він і був зрозумілий, але ж у Вас голова явно не середньостатистична ;)

Знаєте, коли я вперше побачив/почув наживо "Сад" і "Кому вниз" (причому на одному концерті), то мені здалося, що раніше я взагалі навіть не знав про існування Шевченка. В рок-версіях він абсолютно невпізнаваний порівняно з тим сопливим образом, який подається у школах.

А складних для сприйняття письменників люблять переважно маніакальні сноби )))))) Хоч це й не обов'язково.

[thurbo]

порівняно з іншими письменниками, що входять до шкільної програми - так, зрозумілий. Франко, Леся або Пушкін складніші.
Не кажучи про Емінеску. Ой, ого у школах не вчать. Тобто вчать, але в Румунії.
У "Каменярах" або "Досвітніх вогнях" є другий "слой" та символізм.
ось у театрі співали "реве та стогне Дніпр широкий" - потужно та зовсім не сопливо. Але зрозуміло.

[atejist]

В Лесі й Пушкіна принаймі легкий стиль. Ну тобто для читача легкий, писати такі вірші важко, зате читаються вони без особливого напруження (хіба що з поправкою на архаїзми). Та і зміст там більш-менш приємний, не настільки гнітючий. Відповідно, дітям їх легше "переварити". От про Франка згоден, його доросла поезія важка в усіх сенсах. "Лис Микита" - шикарна дитяча поема, але це єдиний його твір, який варто включити до шкільної програми.

Про "Реве та стогне..." теж згоден, тільки не всім дітям доступний якісний театр.